Українська Жіноча Проза (книжка)

"А ЩО ТИ ЗРОБИЛА, ДЛЯ ТОГО ЩОБ ВІН ТЕБЕ НЕ БИВ?!"

Гучні слова від колишньої телеведучої програми "Орел та Решка", єкс-учасниці "REAL O" Регіни Тодоренко спровокували на скандальну хвилю між жінками які потерпають(-іли) від ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА.

Це була ненависть мільйонних жінок до однієї жінки, яка на жаль не відчула на собі, ту СУЧУ КАРМУ від чоловічих пальців.

Але ж, якщо подивитися на це з іншої "щелепи" то можна помітити різницю між ІСТЕРИКОЮ та МІСТЕРІЄЮ.

Істерика це завжди галас.

Не кожен витримає цей ляпас.

Містерія - це ж поклоніння божим створінням, звідси ліпимо бабу снігову чи дідуха в'яжемо...та й по тому мажемо.

Ох, бійка це завжди дурість.

Якщо чоловіки обирають собі за дружину, таку яка буде ТЕРПІТИ, то це вже дружина дурістю страждає.

І справді, навіщо змінювати те що не змінити?

Займатися каліцтвом?

Змушувати дітей-сиріт ненавидіти власного батька?

У книжці Зінаїди Луценко "Свята Марійка" відсутня "оцнотливість".

Цнота на вагу золота.

Але ж авторка не використовує цей термін, як бісер до ікони.

Тим і бере увагу.

Ч Е С Н І С Т Ю.

Бо нечесних як і нещасливих повен двір.

Багато "радісних", а за межами цієї радості просто биті склянки, у яких уривається терпець.

Терпець кохатися та кохати.

Та до чого тут чоловіки, якщо вони і так ДУРНІ, бо саме останні зайняті своєю дурнею.

І добре хоч діти не йдуть ступнями тих самих дурнів-батьків, які не навчили їх нічому крім випадків побоювання та ненависті до несправедливості у вірування Ща-ща-стячка.

Образа на цих Битого та Биту очевидна.

Як клубок ниток, що схожі на змійок.

Якщо їх потроху не розплутати, це КУБЛО зжере що є...

Дякую за таку цікаву для мене особисто книгу, та окремо за пораду пані Зінаїдо❤

Продовжую надалі читати другу книжку "Маринчина Лялька" цієї ж авторки, недарма ж "Коронація Слова" відмітила її як найкращу українську авторку серед Жіночої Прози.

У Захваті!